LJUBAV

Noa je napravio arku bez dosadnih tehnologija, s ljubavlju:
spas za sve, nastavak svjetskih prekretnica, svjetlost vječnih svjetala.
Svijet se probudio. Deveta osovina je pala kao leteći talas
U pobesnjelom okeanu voda titana tekao je beskrajni potok. Niko nije pobjegao.

Majstori izgradiše i Titanik prema crtežima.
Procenat vjerovatnoće uspjeha je izračunat više puta
a uzeta je u obzir i vjernost.
Voda i brod su stavljeni na vagu. Usklađeni.
A rezultat? Mnogo je nedostataka u ljudskim dušama
ne računahući ono Skriveno u šljokicama.
Prelijepi brod je tako utihnuo na dnu mora. Stigao je samo njegov otpad iz vodenog carstva.

U mulju se nalaze jata riba, školjke i koralji.
Znaju li oni nekome postati sklonište?
Pazi, školjke?
Životni ugrušci su umrli u emboliji.
I snovi svih onih koji su čekali da dobiju zadovoljstvo,
uskrsnuli su s filmom nagrađenim Oskarom. Slobodno,
zar nije slobodno misliti?
Stvoriti kovčeg ljubavi ili umjetni brod? Naći paralele i antagonizam između njih.

I dalje ljudi rone u potrazi za bogatstvom… Albatrosi glasno jecaju iznad bijelog broda u krugovima.
Ne bi trebalo biti više drame. Nevini su a krivi… Pomisao je zastrašujuća.
Nemarno razmišljamo o ljubavi. Gde nje nema-
sve umire. Ni živi ni mrtvi neće biti spašeni.
Koja je vrijednost biti okrunjen bezdušnošću?

U vječnosti – Božja ljubav.
Danas živim s ljubavlju prema svijetu.
Radim dobro.
Gospod je sve smislio i za svakoga ima vremena
Svako je nekome dodijeljen.
Sadimo dobro na Zemlji i dani će cvjetati uspomenama na nas.
Još ima vremena. Zrak Sunca se jos nije ugasio…
Ljubav će spasiti svijet. Ona nam je jedina.
Tako bezgranična i lijepa.
Neka dosta njenih zrna naraste:
Ljubav, pa mir će se roditi obilno, i na vrijeme.

Translated to Bosnian by Nermin Delić
……………………………………………………
ЛЮБОВ

Ной змайстрував ковчег без технологій надокучливих, з любов’ю:
порятунок для всіх, продовження віх всесвітніх, світло вогнів досвітніх.
Збудився світ. Як хвиль політ упав дев’ятий вал
В бурхливім океані води титанів полинув безкінечністю потік. Ніхто не втік.

Майстри по кресленнях ” Титанік” будували.
Рахували безліч раз процент ймовірності
для вірності приймали до уваги.
На ваги воду й корабель поставили. Зіставили.
А результат? Багато вад в душах людських
не підраховано. У мішурі заховано.
Затих прекрасний корабель на дні морському. Тільки лому у царстві водному прибуло.

В намулі зграйки риб і мушлі, і корали.
Хіба ж бо знали , що стануть пристановищем
молюсків?
Життєві згустки померли в емболії.
А мрії всіх, хто насолоду ждав отримати,
воскресли фільмом оскароносним. Вільно
чи не вільно роздумати?
Створити ковчег любові, чи штучний корабель? Між ними паралель і антагонію шукати.

Пірнають в пошуках багатств і досі..Альбатроси ридають гучно над білим кораблем кругами.
Драми більш бути не повинно. Безвинно винні… Зимно від думки.
Пасивно споглядаємо любов. Де її немає –
все гине. Ні живих, ні мертвих не врятуємо.
Чого вартуємо з бездушністю обвінчані?

У вічності – любов Господня.
Сьогодні любов’ю до Всесвіту живім.
Добро творім.
У Господа усе продумано і час для кожного
людини відведено.
Добро засіймо на землі і дні заквітнуть пам’яттю про нас.
Ще у запасі час. Ще промінь сонця не погас…
Любов врятує світ. Він в нас єдиний.
Такий безмежний і прекрасний.
Нехай зійдуть добра зернини :
Любов’ю, миром зродять рясно, вчасно.

Лікар-хірург дитячий.
Поєдную прагматизм і романтику, лірик і технік.
Хоббі – поезія. Вірші – це мелодія моєї душі, її музика
Слово теж лікує і душі, і тіла.
Живу в мальовничому Прикарпатті.
Закохана в природу.
Люблю подорожувати в гори і там спілкуватися з Всесвітом.

Вважаю, що втрачено деякі родинні національні цінності, взаємозв’язок поколінь. Іноді люди не задумуються над сказаними словами, які стають зброєю в інформаційній війні.
Поезія – місток до миру і добра.
Вона – посол доброї справи для Всесвіту.
І оспівуючи добро, любов, людяність поети сіють мудрі зернини в душі і цим об’єднують світ.
Кожна людина, якої б національності не була, читаючи вірші задумається над цим питанням.
Війна – це дуже страшно.
Особливо, коли гинуть діти…
Хай поети пропагують слово Боже і об’єднують світ людей в мирі і спокої.
Дякую Вам і Вашій команді за величезний внесок у всесвітню справу миру.

NO

RAZGOVOR MAJKE SA KĆERKOM

— Ni danju ni noću ne spavam,
do izlaska sunca molim se svecima.
Nade u srcu – nepresušni su izvor
molitve, majčinskim i prostim riječima.
Misli moja, draga kćeri,
s tobom sam u paklu neprijatelja.
Moja duša, uz tvoju zarobljena,
svaki dan će moliti svetitelja.

-“Bojim se, mama, jako se bojim,
cijelo me tijelo boli od rana…
Šakali nemilosrdno kidaju tijelo,
a duša mi drhti u paklu, sama.
I svaki dan jeste čisti pakao:
ruganje, očajanje i patnja.
Čekaj me, majko, jer tvoja me ljubav
čvrsto drži na ivici, bezbjednu od padanja.

— I svakog dana razgovaram s tobom,
pekla sam za tebe kolač ti drag
i sipala u šoljice kafu za nas dvije,
baš kako voliš… i dodala šlag.
Sunce će zaviriti kroz prozor proljeća,
molim za tebe te tople zrake.
Neka se nebo kotrlja svijetlo i zlatno,
neka nosi nadu za naše borce jake.

U svojim mislima, mama, uz tebe sam,
tvoja ljubav će izliječiti, bol mi umiriti.
Pogledam kroz prozor u komadić neba,
a ja ću bez snage, iscrpljena, presušiti…

— Znam sigurno, pobjeda će doći!
Pobijedićemo tamu i pobijedićemo zlo.
Zabrinutost ću zamijeniti radošću,
sreća i dobro će doći na naše tlo.
I ti i ja, moja draga kćeri,
pićemo kafu jutra svakog.
Kad se vratiš kući iz zarobljeništva,
tvoju dušu ćemo iscijeliti od svega naopakog.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić
…………………………………………….

РОЗМОВА МАТЕРІ З ДОЧКОЮ

— І день і ніч мені не спиться,
Я до схід сонця помолилась до святих.
Надії в серденьку – невичерпна криниця
В словах-молитвах, материнських і простих.
Думки мої, до тебе рідна доню.
Я там з тобою, в пеклі ворогів.
Душа моя з твоєю у полоні
Вимолює щодень захисників.

-Мені так страшно, мамо, дуже страшно,
Все тіло зранене болить…
Немов шакали на куски безжально
Шматують тіло, аж душа тремтить.
Тут кожен день суцільне пекло
Знущань, зневіри і страждань.
Чекай, матусю, бо твоя любов, напевно,
Мене тримає міцно на межі, де грань…

— А я щодня з тобою розмовляю,
Печу для тебе тістечка смачні
І нам горнятка кави наливаю,
Як любиш ти…і додаю вершків.
У шибку гляне сонечко весняне,
Прошу для тебе теплих промінців.
Хай котить небом світле й золотаве,
В полон несе надію для бійців.

В думках своїх я, мамо, біля тебе,
Твоя любов зцілить, втамує біль.
Дивлюсь в вікно, а там лиш клаптик неба,
А я без сил, спустошена, без сліз…

— Я точно знаю, буде перемога!
Здолаєм темряву і переможем зло.
Озветься радістю моя тривога,
До нас повернеться і щастя, і добро.
І ми з тобою, рідна моя доню,
Ранкову каву вип’ємо не раз,
Коли повернешся додому із полону,
Ми разом з цілим твою душу від образ.

За освітою медична сестра, працюю завідуючою бібліотеки. Моє хоббі поезія. Я поет-пісняр. Мною написані пісні, які виконуються різними співаками, подобаються людям і мають великі перегляди.

Вже 300 років росія хоче знищити український народ і привласнити собі нашу історію, культуру і нашу територію. У нас немає іншого шляху, ми повинні перемогти і вижити. Сьогодні росія знищує наші міста і села, мирне населення, викрадає масово наших дітей. Ми маємо бути сильними і сміливими, бо ми хочемо жити у своїй країні і на своїй землі.

Зоя Журавка(Іванова), поетична збірка “Лети моє слово” (2023)

YES

LJUBAV PRED SVJEDOCIMA

O, svijetu zli!
Zatočila sam tugu i muku:
izgubivši porodicu, za smrt sam molila.
Dnjeprom su nas nosili,
pa dalje – Crnim morem.
Među neprijateljima – dušu sam čuvala…

Ja sam – iz Ukrajine!
Očaj sam potopila.
Smijeh – od suza taj oklop me štiti.
Robinji je samo snage preostalo
na tron se popeti
pa svjetlom zablistati.

Ja – jantar, mošus;
strast sam i utjeha.
Za Sulejmana – Haseki Hürrem.
Iz praznog srca
rasplamsa se vatra:
Ja – Roksolana! Šta mi znači harem?

Za Tebe sam san.
Osjećajem glasno pulsiram u venama.
Osmijeh sam ti, svjež, na uglovima usana.
Ti– moj pijesak
vrućih poljubaca,
u kojem plešem između otrova i odrona.

Ljubav će blistati!
Riječi su bezglasne.
Uski korset – baršun i svila.
Oh, Gospodaru!
Skinuću nakit –
sve je jeftino kad te nema tvoja mila…

Nema lijeka za rastanak.
Svjetlost si mi. Dah. Prošaptane riječi.
Minuti zadovoljstva su premalo.
Dodirnuću ti ruke –
i smrt neće pobjeći.

Čujem:
“O Hürrem… moja opijenosti…”
usred borbe i preživljavanja.
I stihove:
“Ti ćeš me uvijek voljeti…”
Čednost duša u vatri prepoznavanja…

Kroz ratove, slavu,
krv – na pijedestale –
nepojmljiv nas spaja osjećaj sav.
Pred svjedocima,
kroz izvezena slova –
besmrtna, neprestano plamteća ljubav.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

ЛЮБОВ У СВІДКАХ

О, світе злий!
Приніс полон і горе:
Про смерть благала, втративши рідню.
Дніпром везли,
а далі – Чорним морем.
Між ворогами – душу хороню…

Я ж – з України!
Відчай утопила.
Сміх – від плачів, як панцир захистив.
На трон рабині
вистачило сили
Зійти й горіти сяйніше світил.

Я – амбра, мускус,
пристрасть і розрада.
Для Сулеймана – Хасекі Хюррем.
Із серця-пустки
став вогонь палати:
Я – Роксолана! Що мені гарем?

Для Вас я – сон.
Чуттям пульсую лунко.
Ваш усміх свіжий із куточків губ.
Ви – мій пісок
Спекотних поцілунків,
В якому ніжусь між отрут і згуб.

Любов іскритиме!
Слова безмовні.
Тугий корсет – шовки та оксамит.
О Повелителю!
Зніму коштовність –
все мішура, коли не разом ми…

Немає від розлук
протиотрути.
Ви – світло. Подих. Шепотіння слів.
Торкнуся рук –
І смерті не минути,
Хвилини насолоди – замалі…

Почую:
«О Хюррем… моє сп’яніння…»
Посеред виживання й боротьби.
І вірші:
«Ти мене завжди люби…»
Цнотливість душ у величі горіння…

Крізь війни, славу,
Кров – на п’єдестали
єднало незбагненне щось обох.
У свідках,
помережена листами –
Безсмертна невгасаюча любов.

За фахом я педагог-організатор та вчитель початкових класів. Майже 20 років працюю директором дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Робити дозвілля дітей цікавим та змістовним – це і є моє покликання. За словами доньки, де я – там рух і активність. Писати для широкого загалу почала після 40 років. Маю у своєму творчому доробку три збірки поезій. За третю збірку, видану у цьому році, отримала Всукраїнську літературну премію імені Михайла Чабанівського. Дякую усім, хто мене підтримує. Сюди прийшла, щоб довести в першу чергу собі і всім оточуючим, що вік для поезії не важливий. Поет – джерело любові, віри, натхнення і вічної молодості. Ми вміємо бачити та цінувати красу природи, мистецтва, людських відносин. Моя Україна живе, любить і обов’язково буде щасливою.
Про це – мій вірш для фіналу цього фантастичного проєкту.
Із України – з вірою у незламність рідної землі та силу кохання…

Коли я пишу ці рядки – моя Харківщина у жалобі. Ракета забрала життя півсотні мирних людей маленького села. Це справжній геноцид проти українського народу. Війна мусить бути припинена. Не можна допускати жорстокості, насиллю та злу вкорінитися у світі. У своїй творчості я пропагую мир, добро, світло, чистоту людських стосунків. Маю більше тисячі віршів. Кожен із них – говорить про любов до життя, про красу та гармонію з природою. Ми переосмислили багато за цей час. Ніякі багатства світу не замінять людині її рідних та близьких людей, власної домівки, свого звичного життя. Найбільша мрія – відновити мир. Вірші воєнної доби – саме про це. Весь світ чує і реагує, і допомагає нам вистояти. Ми вдячні кожній свідомій людині за прагнення до миру в Україні сьогодні.
Дякую за досвід, набутий під час проєкту. Багато віршів різних поетів світу мене вразили, я їх перекладала українською. Хай живе добра традиція – об’єднувати світ поетичним словом. Адже справжня поезія не має кордонів.

1. Я віршем доторкнусь до Вас, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2020..
2. Не чує холоду барвінок до зими, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2021
3. Ви прочитайте «дякую» моє, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2023.

YES

Anđeo u kamuflaži

Oleni Herasimjuk

Nema naredbe za umiranje, moramo živjeti,
držati se svijeta za sjene ispaljenih čaura
na zoru, na mjesec, na nebo izgorjelo što vrišti…
Kada uzimaju najbolje, kakav smisao da nas zavara?

Automobil leti. Prednji dio. Neće stići brzo.
Evo kacige. Evo skoka. Zemlja pliva u krvi.
U njoj se rađaju stihovi, u njoj plaču djeca…
Bičevi, zavoji. Automobil. Brže prema nuli!

“Nema naredbe za umiranje! Čuješ! Ne smiješ!
Evo vatre na nebu… Pokriću te! Živi!” –
Moliti se, pjevati ili jednostavno govoriti,
držati se svijeta kao što tlo drži temelj crkvi…

Ne hvatati stihove, već metke – to je posao.
I to će proći, anđeo će skinuti kamuflažu.
“Drži se, vojniče, još trenutak, još stotinka….”
Svjetla slobodnih gradova oživjeće boje pejzažu.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić
…………………………………………..

Ангел у камуфляжі
Олені Герасим’юк
Немає наказу вмирати, доводиться жити,
Триматись на світі за тіні розірваних гільз,
На зорі, на місяць, на небо обпалене вити…
Коли відбирають найкращих, який в цьому зміст?

Машина летить. Передок. Їй так страшно не вспіти.
Он каска. Он вирва. Тут кров’ю умита земля.
В ній родяться вірші, в ній плачуть майбутнього діти…
Джгути, перев’язки. Машина. Скоріш до нуля!

«Немає наказу вмирати! Ти чуєш! Не сміти!
Он в небі вогні… Я прикрию! Живи!» –
Молитись, співати чи просто отак говорити,
Тримати на світі, як трави тримають, церкви…

Не вірші, а кулі ловити – така тут робота.
Колись це скінчиться і ангел зніме камуфляж.
«Тримайся, солдате, ще доля секунди, ще сота….»
Вогні вільних міст запалили досвітній пейзаж.

Галина Максимчук (у літературі більш відома як Галина Філонюк) – українська письменниця і журналістка. Авторка чотирьох поетичних книг, численних публікацій у періодиці й альманахах – регіональних, всеукраїнських, міжнародних.

Була лауреаткою та володаркою спеціальних відзнак усеукраїнських конкурсів і Літературної премії ім.Анатолія Криловця.

Вірші для дітей Галини Філонюк покладені на музику. Також ці твори увійшли до навчальних посібників і хрестоматій із вивчення християнської етики у школах.

Магістр української філології. Магістр журналістики.

Вільний час присвячую вишивці в різних техніках і готуванню.

В Україні зараз триває війна. Кожного дня ми переживаємо великі чи менші трагедії, втрачаємо військових і цивільних, у тому числі дітей.
Секрет незламності України в тому, що весь народ об’єднаний навколо захисту країни. Кожен українець працює, допомагає армії, так чи так розказує світові про війну.
У моєму житті і творчості теж є секрет стійкості – помічати добре, світле, шанувати кожного воїна, бойового медика, робітника — усіх, хто підтримує життєздатність країни.

Мій вірш “Ангел у камуфляжі” присвячений Олені Герасим’юк – українській поетесі, яка декілька років служила в Українській армії, була бойовим медиком і рятували життя поранених воїнів, а також усім лікарям і медсестрам, хто допомагає пораненим зараз.

1. На струнах серця молодого, збірка поезій (2006)
2. Голуби на вишитті збірка поезій (2008)
3. Полиновий вінок, збірка поезій (2013)
4) Синьоокий Муз-чина, збірка поезій (2018)

YES