Maryna Zozulya – Ljubav pred svjedocima (Mili Dueli 2023 – Grand Final)

LJUBAV PRED SVJEDOCIMA

O, svijetu zli!
Zatočila sam tugu i muku:
izgubivši porodicu, za smrt sam molila.
Dnjeprom su nas nosili,
pa dalje – Crnim morem.
Među neprijateljima – dušu sam čuvala…

Ja sam – iz Ukrajine!
Očaj sam potopila.
Smijeh – od suza taj oklop me štiti.
Robinji je samo snage preostalo
na tron se popeti
pa svjetlom zablistati.

Ja – jantar, mošus;
strast sam i utjeha.
Za Sulejmana – Haseki Hürrem.
Iz praznog srca
rasplamsa se vatra:
Ja – Roksolana! Šta mi znači harem?

Za Tebe sam san.
Osjećajem glasno pulsiram u venama.
Osmijeh sam ti, svjež, na uglovima usana.
Ti– moj pijesak
vrućih poljubaca,
u kojem plešem između otrova i odrona.

Ljubav će blistati!
Riječi su bezglasne.
Uski korset – baršun i svila.
Oh, Gospodaru!
Skinuću nakit –
sve je jeftino kad te nema tvoja mila…

Nema lijeka za rastanak.
Svjetlost si mi. Dah. Prošaptane riječi.
Minuti zadovoljstva su premalo.
Dodirnuću ti ruke –
i smrt neće pobjeći.

Čujem:
“O Hürrem… moja opijenosti…”
usred borbe i preživljavanja.
I stihove:
“Ti ćeš me uvijek voljeti…”
Čednost duša u vatri prepoznavanja…

Kroz ratove, slavu,
krv – na pijedestale –
nepojmljiv nas spaja osjećaj sav.
Pred svjedocima,
kroz izvezena slova –
besmrtna, neprestano plamteća ljubav.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

ЛЮБОВ У СВІДКАХ

О, світе злий!
Приніс полон і горе:
Про смерть благала, втративши рідню.
Дніпром везли,
а далі – Чорним морем.
Між ворогами – душу хороню…

Я ж – з України!
Відчай утопила.
Сміх – від плачів, як панцир захистив.
На трон рабині
вистачило сили
Зійти й горіти сяйніше світил.

Я – амбра, мускус,
пристрасть і розрада.
Для Сулеймана – Хасекі Хюррем.
Із серця-пустки
став вогонь палати:
Я – Роксолана! Що мені гарем?

Для Вас я – сон.
Чуттям пульсую лунко.
Ваш усміх свіжий із куточків губ.
Ви – мій пісок
Спекотних поцілунків,
В якому ніжусь між отрут і згуб.

Любов іскритиме!
Слова безмовні.
Тугий корсет – шовки та оксамит.
О Повелителю!
Зніму коштовність –
все мішура, коли не разом ми…

Немає від розлук
протиотрути.
Ви – світло. Подих. Шепотіння слів.
Торкнуся рук –
І смерті не минути,
Хвилини насолоди – замалі…

Почую:
«О Хюррем… моє сп’яніння…»
Посеред виживання й боротьби.
І вірші:
«Ти мене завжди люби…»
Цнотливість душ у величі горіння…

Крізь війни, славу,
Кров – на п’єдестали
єднало незбагненне щось обох.
У свідках,
помережена листами –
Безсмертна невгасаюча любов.

За фахом я педагог-організатор та вчитель початкових класів. Майже 20 років працюю директором дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Робити дозвілля дітей цікавим та змістовним – це і є моє покликання. За словами доньки, де я – там рух і активність. Писати для широкого загалу почала після 40 років. Маю у своєму творчому доробку три збірки поезій. За третю збірку, видану у цьому році, отримала Всукраїнську літературну премію імені Михайла Чабанівського. Дякую усім, хто мене підтримує. Сюди прийшла, щоб довести в першу чергу собі і всім оточуючим, що вік для поезії не важливий. Поет – джерело любові, віри, натхнення і вічної молодості. Ми вміємо бачити та цінувати красу природи, мистецтва, людських відносин. Моя Україна живе, любить і обов’язково буде щасливою.
Про це – мій вірш для фіналу цього фантастичного проєкту.
Із України – з вірою у незламність рідної землі та силу кохання…

Коли я пишу ці рядки – моя Харківщина у жалобі. Ракета забрала життя півсотні мирних людей маленького села. Це справжній геноцид проти українського народу. Війна мусить бути припинена. Не можна допускати жорстокості, насиллю та злу вкорінитися у світі. У своїй творчості я пропагую мир, добро, світло, чистоту людських стосунків. Маю більше тисячі віршів. Кожен із них – говорить про любов до життя, про красу та гармонію з природою. Ми переосмислили багато за цей час. Ніякі багатства світу не замінять людині її рідних та близьких людей, власної домівки, свого звичного життя. Найбільша мрія – відновити мир. Вірші воєнної доби – саме про це. Весь світ чує і реагує, і допомагає нам вистояти. Ми вдячні кожній свідомій людині за прагнення до миру в Україні сьогодні.
Дякую за досвід, набутий під час проєкту. Багато віршів різних поетів світу мене вразили, я їх перекладала українською. Хай живе добра традиція – об’єднувати світ поетичним словом. Адже справжня поезія не має кордонів.

1. Я віршем доторкнусь до Вас, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2020..
2. Не чує холоду барвінок до зими, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2021
3. Ви прочитайте «дякую» моє, збірка поезій Марини Зозулі (псевдонім Чайка Білоозерянська), 2023.

YES