SVJETLO MOLI ZA VODU
…Nešto se otkačilo u mojoj duši,
svjetlosni zrak zaglavio se u kutu.
Buči raketa usred mukle noći.
Svjetlo moli da okusi vodu…
Ne znam kako živjeti bez svjetla,
kako sačuvati toplinu u duši.
Postalo je tamno i neprijatno,
moje svjetlo tiranin pod nogama guši.
A, ono se tako tvrdoglavo branilo,
nije se željelo predati u ropstvo.
Sakrilo se u uglu, drago moje,
i jedva mu hladnoću dotaknu sopstvo.
Grije svjetlo zrakom topline:
nije se na putu rata izgubilo.
Još će blistati znad stepa,
iz srca će se rađati, kako se i rodilo.
I blistaće, koliko ima vijeka,
u mojoj duši, u srcu mom.
U ukrajinskom srcu nema kraja za njega.
Ja ću ga ostaviti i potomku svom.
Neka se kupaju u sunčevom sjaju,
neka čuvaju svjetlost sunca dušom.
Neka ga ima, kako ne bi falilo,
neka ga podijele sa cijelim svijetom.
Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić
…………………………………………..
СВІТЛО ПРОСИТЬ ВОДИ
…Відчахнулося щось у душі,
Світла промінь забився в куток,
Гул ракет серед тиші вночі,
Світло просить води дать ковток…
Я не знаю, як жити без світла,
Як тепло у душі зберегти,
Стало темно мені й непривітно,
Моє світло топтали кати.
А воно так пручалося бідне,
Не хотіло, щоб брали в полон,
У куточок забилося рідне
Й ледь торкалось холодних долонь.
Гріє світло промінчиком тепло,
На дорозі війни не згубилось,
Засіяє воно ще над степом,
Сяйвом в серці моїм відродилось.
І сіятиме, стільки є віку,
У душі і у серці моїм,
В українки його — без ліку,
Я й нащадкам його заповім.
Хай купаються в сонячнім сяйві,
Бережуть сонця світло в душі,
Хай же буде його, щоб не зайво
Поділитись зі світом усім.
Щось особливе в тобі!*
Щось написати про себе, яка у вас професія, заняття та хобі, а також щось цікаве та незвичайне про вас.
Моя професія – учитель, адже я обожнюю діток і дуже люблю з ними працювати. Понад 20 років я викладала дітям українську мову та літературу, прививала любов до неньки України і до рідної мови. За власним бажанням створила літературну студію «Дзвіночки», де навчала творчо обдарованих діток поетичній майстерності. Працювати з дітками – це і моє хобі. Разом із літстудійцями видали збірочку дитячих віршів «Дзвіночки», яка була удостоєна високої відзнаки – премії імені Любові Забашти.
Що, на вашу думку, є головною проблемою миру у вашій країні? Підкажіть нам рішення, як поезією принести і зберегти мир у своїй країні?
Моя країна Україна – споконвіків миролюбна країна. Ми, українці, дружелюбні, гостинні і працьовиті. Ми ніколи ні на кого не нападали. Ми завжди прагнули миру, демократії і свободи, що в нас постійно відбирали лихі сусіди і завжди ставали на перешкоді нашим миролюбним прагненням. Тому шлях України – дуже важкий і тернистий. Україна сьогодні, як ніколи, хоче миру і спокою на своїй землі і в усьому світі. Ми знаємо ціну слову «МИР», адже в нашій країні іде жорстока і безжальна війна. Росія пішла в наступ на наші мирні міста і села, щоб не дати Україні рухатися вперед, щоб зупинити наш розвиток і наші впевнені кроки на шляху до Європи і НАТО. Від ракет, шахедів, мін і снарядів гинуть як мирні дорослі, так і маленькі діти. Це БЕЗЖАЛЬНО, ЖОРСТОКО і НЕСПРАВЕДЛИВО!
Ми, поети усього світу, маємо об’єднатися і виступити єдиним фронтом, щоб спільним зверненням і потужною силою поетичного слова закликати тих, хто розв’язує війни і знищує мирних людей, ЗУПИНИТИСЯ! І ми це повинні зробити заради МИРУ на всій планеті.
Список виданих моїх книг:
1. «Кликав сопілки голос», поетична збірка (2006).
2. «Любов благословляють небеса», поетична збірка (2009).
3. «Світло і надія у серцях», поетична збірка (2021).
Також мої вірші надруковані в багатьох літературних альманахах.
Чи очікуєте ви на перемогу в конкурсі?
ТАК
You can watch and vote the video posted on Mili Dueli’s official Facebook page: