Mili Dueli 2023 Poezija Vijesti

Mili Dueli 2023 – Ukraine (Poetry and literary criticism)



Književna kritika (komentar) žirija na pročitane pjesme:

Nermin Delić: Najprije bih čestitao svim autorima iz Ukrajine koji su se odlučili prijaviti. Ovo je jedinstvena svjetska smotra poezije gdje se njihov glas treba i mora čuti. Drago mi je što su tu, u ovim teškim, ratnim vremenima za Ukrajinu i njen narod. Dosad su uvijek iz Ukrajine stizale sjajne pjesme i autori, a ne zaboravimo da je 2018. godine, upravo ukrajinska pjesnikinja, Irina Fingerova, pobijedila u Mili Dueli.

Moj komentar za ovaj duel će biti generalizan,a ovo su glavni zaključci koje sam donio nakon čitanja pjesama:

– Ocjenjivao sam prijevode pjesama, ali sam posmatrao i verzije na engleskom i/ili ukrajinskom jeziku.

– Posebno ističem pjesmu autorice Iya Kiva. Sjajna pjesma, oduševljen sam! Poemi nisam uspio pronaći niti jednu zamjerku! Radi se o zaokruženoj pjesmi sa originalnim metaforama i aktualnom tematikom. Također, pohvale i za stil kojim je pisana pjesma, izuzetno je moderan i dopadljiv.

– Pohvaljujem književnoumjetnički stil pjesama koje su napisali: Natasha Brusko, Dmytro Atasov i Lilia Nepyk.

– Originalnost stilskih figura (metafora i poređenja), te generalnu kreativnost u pisanju sam pronašao u pjesmama: Halyna Maksymchuk, Dmytro Atasov, Natasha Brusko, Elena Heshko, Zoya Ivanova, Lilia Nepyk.

– Prijevodi pjesama na crnogorski/bosanski jezik su odlični, ali ćemo prije štampanja pjesama Anđela i ja revidirati sve prijevode još jednom i, u dogovoru sa autorima, ukloniti ili razriješiti sve moguće nedoumice. Između ostalog, volio bih da pjesme koje su izvorno pisane u rimi, i u svojim verzijama na bosanski/crnogorski jezik, budu u rimama.

– Svi autori su ostavili pozitivan utisak na mene. Neki su me osvojili svojom emocijom, neki umijećem kreativnog pisanja. Radujem se dosadašnjoj saradnji. Također, priželjkujem i daljnju saradnju.Puno sreće svima!

– Slava Ukrajini!


First of all, I would like to congratulate all the authors from Ukraine who decided to apply. This is a unique world poetry platform where their voice should and must be heard. I am glad that they are here, in these difficult, wartime times for Ukraine and its people. So far, great poems and authors have always come from Ukraine, and let’s not forget that in 2018, it was the Ukrainian poetess, Irina Fingerova, who won the Mili Dueli.

My comment for this duel will be general, and these are the main conclusions I came to after reading the poems:

– I evaluated the translations of the poems, but I also observed the versions in English and/or Ukrainian.

– I especially highlight the poem by the author Iya Kiva. Great poem, I love it! I couldn’t find a single complaint about the poem! It is a well-rounded poem with original metaphors and topical themes. Also, praise for the style in which the poem was written, it is extremely modern and appealing.

– I praise the literary and artistic style of the poems written by: Natasha Brusko, Dmytro Atasov and Lilia Nepyk.

– I found the originality of stylistic figures (metaphors and similes) and general creativity in writing in the poems of: Halyna Maksymchuk, Dmytro Atasov, Natasha Brusko, Elena Heshko, Zoya Ivanova, Lilia Nepyk.

– The translations of the poems into Montenegrin/Bosnian language are excellent, but before printing the poems, Anđela and I will revise all the translations once more and, in agreement with the authors, remove or resolve all possible doubts. Among other things, I would like the poems that were originally written in rhyme, and in their Bosnian/Montenegrin versions, to be in rhyme.

– All authors left a positive impression on me. Some won me over with their emotion, some with the art of creative writing. I am looking forward to the cooperation so far. I also wish for further cooperation. Good luck to everyone!

– Glory to Ukraine!


Anđela Turukalo: ELENA HESHKO, with its evocative imagery and thought-provoking exploration of urban atmosphere, the poem succeeds in creating a sense of intrigue and wonder. Through its vivid descriptions and delicate nuances, the poem captures the essence of fog as a metaphorical and atmospheric backdrop. Yet, the poem lacks depth and a cohesive exploration of its central theme.

ZOYA MISHTUK, the poem suffers from a lack of coherence and clarity. The metaphors and descriptions used are vague and poorly developed, making it difficult for the reader to grasp the intended meaning. The transitions between thoughts and ideas are abrupt and disjointed, leaving the poem feeling disjointed and confusing. It lacks a clear narrative or progression, leaving the reader disconnected from the emotions the poet is trying to convey.

IYA KIVA, “War in the Tap” presents a thought-provoking commentary on human nature and our propensity to expect and even rely on war. Through its evocative imagery and skillful use of irony, the poem invites readers to reflect on the consequences of such expectations and the fragility of peace in our world. the poet skillfully explores the concept of war and its impact on everyday life. Through a clever use of irony and vivid imagery, the poem sheds light on the human tendency to expect and rely on conflict as a constant presence. It’s perfectly written. Well done.

RUSLAN BARKALOV, “The Winter Comes to Visit Us” attempts to capture the essence of the winter season, but unfortunately, it falls short in its execution. The poem presents a predictable portrayal of winter without delving into deeper emotions or offering fresh insights. The language used throughout the poem lacks depth and fails to evoke any vivid imagery or sensory details. Furthermore, the poem lacks a coherent structure and progression. The verses appear disconnected, jumping from one image to another without a clear narrative

LILIA NEPYK (SIDOR LILIA), “Birds and Reptiles” presents intriguing themes and metaphors, but there are weaknesses in clarity, structure, and emotional resonance limit its effectiveness. The poem’s lack of precise imagery, inconsistencies in metaphorical exploration, and disconnected transitions undermine its ability to create a strong and cohesive narrative. With further refinement and attention to these aspects, the poem has the potential to resonate more deeply with readers and fully realize its intended themes.

TETIANA ZELENCHUK, disjointed imagery and repetitive questioning hinder this poems’ ability to engage the reader and evoke a meaningful response. One of the major issues with the poem lies in its fragmented and ambiguous imagery. A more focused and coherent approach to the exploration of these existential questions, along with stronger imagery and clearer symbolism, would have enhanced the poem’s impact and made for a more engaging reading experience. Nevertheless, there is a rich tapestry of contrasting elements that ignite the imagination. These unconventional metaphors challenge traditional perceptions and encourage readers to contemplate the multifaceted nature of their own origins. The references to genetic programming and nests of storks further deepen the exploration of identity, connecting ancestral roots to personal experiences.

ZOYA IVANOVA (ZOYA ZHURAVKA), the repeated references to the woman’s strength, willpower, and unwavering love become repetitive and lack meaningful exploration. The poem lacks depth in its exploration of the woman’s motivations, fears, and personal growth throughout her journey as a warrior. The poem follows a consistent rhyme scheme and meter throughout, adhering to a structured form. However, this adherence to form becomes a hindrance rather than a strength. The strict adherence to rhyme often leads to forced and contrived word choices, sacrificing natural expression and authenticity. As a result, the poem feels stilted and lacks organic flow, hindering the reader’s engagement with the emotions and themes being presented. Furthermore, the meter of the poem feels rigid and monotonous. While consistency in meter can provide a pleasing rhythm, here it becomes repetitive and predictable.

MARYNA ZOZULYA (BELOOZERYANSKA CHAIKA), the poet attempts to evoke a dreamlike ambiance, but the imagery and metaphors used throughout the poem lack originality and fail to evoke a sense of wonder or enchantment. The themes are presented in a predictable and didactic manner, leaving little room for interpretation or thought-provoking exploration. The transitions between stanzas feel abrupt.

MARIA PAPASH, “Budemo Shchaslyvi” attempts to convey a message of unity, peace, and happiness for Ukraine and the world. However, the execution falls short, lacking depth and sophistication in both its language and thematic exploration. Moreover, the poem employs sentimental and overly idealistic imagery, such as the importance of family, happiness and the return of peace. While these motifs are relatable, they are presented in a predictable and clichéd manner, failing to offer a fresh or thought-provoking perspective.

NATASHA BRUSKO (NATALKA VESNA), the simplicity and concise nature of the verses allow for a direct and intimate expression of emotions. The poem adopts a free verse form, without a consistent rhyme scheme or meter. This form suits the contemplative and introspective tone of the poem, allowing the ideas to flow freely and without constraint. Yet, the poem would benefit from more imaginative and nuanced language to evoke a stronger emotional response.

IRYNA SHAH (IRISHA65), while the exploration of individual destiny and personal burdens is a compelling theme, there are certain aspects that could be further developed or refined. One of the limitations of the poem is its somewhat simplistic and predictable language. The use of straightforward and common expressions, while accessible, lacks depth and originality. The poem would benefit from more vivid and imaginative language. While the poem attempts to capture the individuality of human experience, it could benefit from more specific and vivid examples or anecdotes. Additionally, the structure and rhythm of the poem could be strengthened.

DMYTRO ATASOV, the imagery in the poem is evocative, with descriptions of the sun sliding and the evening embracing your shoulders. However, there is a lack of coherence and progression in the imagery, which makes it challenging to grasp a clear narrative or emotional arc. The poem could benefit from a more cohesive and focused development of the imagery. There is a certain beauty in the way the poem addresses love and loss, exploring the transient nature of emotions and the inevitable changes they undergo. The metaphorical comparison between the fading stars and the diminishing love adds depth.

HALYNA MAKSYMCHUK (HALYNA PHILONIUK), the opening lines immediately evoke a vivid image of a wounded soul, using the metaphor of bleeding raspberries to convey the intensity of the speaker’s emotions. The intertwining of the soul’s bleeding with the soothing touch of the wind and the healing power of the sky creates a poignant contrast. The language is evocative and resonates with readers, inviting them to empathize with the speaker’s experience. The poem’s structure and rhythm add to its lyrical quality. The concise lines and the use of repetition, particularly in the phrase “останнім” , create a sense of musicality and emphasize the significance of the speaker’s connection with the addressed person. Overall, “Душа ще кровоточить соком” is a heartfelt poem that delves into the depths of emotional pain, finding solace and healing in the natural world. Yet, I think the ending of this poem should be more powerful- it needs a stronger closure.

VALENTINA POSHKURLAT, while the poem’s message is uplifting and inspiring, I find the language and imagery to be somewhat clichéd or predictable. The use of familiar metaphors, such as finding beauty in thorny situations or perceiving a rainbow in the rain, diminish the impact of the poem for those seeking a more original or nuanced exploration of creativity. Additionally, the poem lacks specific examples or concrete details that would help the reader connect with the emotions and experiences being described. It would benefit from incorporating more specific imagery or personal anecdotes to make the poem feel more relatable and vivid.

OLEKSANDRA BABIICHUK, in terms of language and style, the poem is relatively straightforward and lacks poetic flair. While the concept of adapting oneself for the benefit of a loved one is intriguing, the poem lacks depth and specificity in its execution.

INNA KALCHUK, The language and imagery used in the poem create a vivid picture of the speaker’s feelings. However, there are a few areas that could benefit from further refinement. One aspect that stands out is the use of clichés and common expressions. While they may convey the intended emotions, they can also make the poem feel less original and unique. Consider exploring more creative and fresh language choices to enhance the poem’s impact. Additionally, the structure and flow of the poem could be improved.


Danja Gašpar Đokić: Prevedene pjesme s originala na engleski jezik, a onda na naš, teško je ocijeniti…puno se toga izgubi u prijevodu, ali pokušat ću pronaći u pjesmama nešto, čitajući ih na engleskom jeziku, a onda na našem

Elena Heshko lijep pokušaj da se opiše grad, ali pjesma ne nudi nešto posebno, čime bi me baš dotakla

Zoya Mishchuk prosječna i patetična pjesma

Iya Kiva odlična pjesma, nije me “uhvatila” na emociju, nego je baš odlično napisana i na drugačiji način od uobičajenog

Ruslan Barkalov sasvim prosječna pjesma, ništa novo nije ponudila

Lilia Nepyk (Sidor Lilia) interesantna pjesma, lijepo zamišljena i napisana

Tetiana Zelenchuk trebala je izgledati kao duboko refleksivna pjesma, ali meni se nije dopala

Zoya Ivanova (Zoya Zhuravka) prva dva stiha su fantastična…još su se trebala tu dodati dva, tri takva stiha i pjesma bi bila poezija, ovako, sve ovo dalje, pjesmu je ugušilo

Maryna Zozulya (Beloozeryanska Chaika), pjesma me baš ničim nije oduševila

Maria Papash lijep zapis duše, domoljublje iznad svega i prelijepe emocije, ali bez umjetničke vrijednosti

Natasha Brusko (Natalka Vesna)simpatična pjesma, korektno napisana

Iryna Shah (Irisha65) sasvim prosječna pjesma, ništa originalno ne nudi

Dmytro Atasov ima u ovoj pjesmi nešto, ali nije dovoljno da bi bilo dobro

Halyna Maksymchuk (Halyna Philoniuk) interesantna pjesma, ali nije poezija

Valentina Poshkurlat ima u ovoj pjesmi nešto, vjerojatno se ljepota izgubila u prijevodu, ali me pjesma dodirnula

Oleksandra Babiichuk jedna sasvim prosječna pjesma, ništa posebno

Inna Kalchuk jedan lijep zapis duše i ništa više od toga

Translated poems from the original into English, and then into our language, it is difficult to evaluate… a lot is lost in translation, but I will try to find something in the poems, reading them in English, and then in our

Elena Heshko nice attempt to describe the city, but the poem doesn’t offer anything special to really touch me

Zoya Mishchuk average and pathetic poem

Iya Kiva is a great poem, it didn’t “catch” me emotionally, but it was very well written and in a different way than usual

Ruslan Barkalov quite an average poem, it didn’t offer anything new

Lilia Nepyk (Sidor Lilia) is an interesting poem, beautifully conceived and written

Tetiana Zelenchuk was meant to be a deeply reflective poem, but I didn’t like it

Zoya Ivanova (Zoya Zhuravka) the first two verses are fantastic…two or three such verses should have been added there and the poem would have been poetry, like this, all this further, the poem was drowned out

Maryna Zozulya (Beloozeryanska Chaika), the poem didn’t excite me at all

Maria Papash beautiful record of the soul, patriotism above all and beautiful emotions, but without artistic value

Natasha Brusko (Natalka Vesna) nice poem, correctly written

Iryna Shah (Irisha65) quite an average poem, nothing original to offer

Dmytro Atasov has something in this poem, but not enough to be good

Halyna Maksymchuk (Halyna Philoniuk) interesting poem, but not poetry

Valentina Poshkurlat has something in this poem, probably the beauty was lost in translation, but the poem touched me

Oleksandra Babiichuk a completely average poem, nothing special

Inna Kalchuk one beautiful record of the soul and nothing more




Elena Heshko, 1975.
Ukrajina, Černivci

U MAGLAMAGradsko srce noću kuca sporije,
teži se s hodom stranaca uskladiti;
a oniće posezati za nebom, sve voljnije,
jer će zvijezde maglu probiti.Osvijetljeni prozori, oči grada,
izgledaju blijedo,daleko kao san.
Ne izgleda ljepše ni popločana džada
dok se pečati iz dana u dan.

Stari borovi, baš kao duhovi,
nadgledaju ga iz visina.
Tone u magli, ali se toga ne boji –
grad zna da ga volim iz dubina.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

City’s heart at night beats slower,
Since it’s paced by strangers’ walk.
But they’ll reach for sky, and over,
When the stars will pierce the fog.

Lighted windows, eyes of city,
Looking pale that far away.
His paved streets don’t look more pretty
When we stamp them day by day.

Old pine trees, just like the spirits,
Look upon us from above.
Sinks in fogs, but doesn’t fear it –
City knows he has my love.

Translated to English by Sergey Epifanov

А місто спить десь в тиші між туманами,
Його прохожі – наче серця стук.
Коли засвітить зірочками ранніми,
До неба ти простягнеш сотні рук.

Твої будинки засвітились вікнами,
Що потопають в сивій далині.
Твою бруківку мокру, непривітную
Ми знову топчемо всі разом день при дні.

Зелені віти сосен – світ примарений –
Все виринають із туманів знов.
Хоч моє місто потопа між хмарами,
Дарую я йому свою любов.


Zoya Mishchuk, 1963.
Ukrajina, Olenivka, Dnipropetrovsk region

VIOLINO, NE PLAČIViolino, ne plači, ne ganjaj ranjenu mi dušu!
Vjetre jeseni, nemoj me srušiti.
Rani mraze, ne ledi mi srce, molim te.
Jeseni kasna, što si rano došla na prag?Kiša lomi, nebo je prekriveno crnim oblacima.
Guste magle sve uzeše, vedre dane odniješe.
I tvoje riječi, oštre kao nož, zariše se u srce.
Od tada ne znam kako dalje.

A, kiša još sipa, žestok vjetar zavija.
Drveće je golo, ćilibarsko lišće leži na zemlji
i zelena trava je već pokrivena mrazom…
Hladna zima mi se uvukla u dušu.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

Скрипко, не плач, не тривож мою зранену душу.
Вітре осінній, не треба збивать мене з ніг.
Паморозь рання, не морозь моє серце, я прошу.
Осене пізня, що так рано прийшла на поріг?

Дощ дрібний моросить, небо чорними хмарами вкрилося.
І тумани густі огорнули усе, дні забрали ясні.
І слова твої гострі, як лезо, в саме серце вчепилися.
Відтепер я не знаю, як далі жити мені.

А дощ все моросить, лютий вітер все виє та виє .
І дерева вже голі, бурштинове листя лежить на землі.
І зелену траву уже паморозь криє. ..
І холодна зима прокрадається в душу мені.


Iya Kiva, 1984.
Ukraine, Donjeck / Lavov

***ima li vrućeg rata u česmi
ima li hladnog rata u slavini
kako to da nema apsolutno nikakvog rata
bilo je obećano za poslije ručka
svojim očima smo vidjeli saopštenje
„rat će stići u 14:00 sati“a već je tri sata bez rata
šest sati bez rata
šta ako ne bude rata kad padne noć
ne možemo da peremo bez rata
ne mogu napraviti večeru
ne mogu piti čaj bez rata

a već je osam dana bez rata
smrdimo baš
naše žene ne žele leći u krevet sa nama
djeca su zaboravila da se smiješe i žale
zašto smo vjerovali da nikad nećemo ostati bez rata

hajde da počnemo, da, hajde da posjetimo komšije da pozajmimo rat
na drugoj strani našeg zelenog parka
strahujte da se ne prospe rat na putu
probajteda život bez rata smatrate privremenom teškoćom

u ovim krajevima se smatra neprirodnim
ako rat ne teče kroz cijevi
u svaku kuću
u svako grlo

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

is there hot war in the tap
is there cold war in the tap
how is it that there’s absolutely no war
it was promised for after lunch
we saw the announcement with our own eyes
“war will arrive at fourteen hundred hours”

and it’s already three hours without war
six hours without war
what if there’s no war by the time night falls
we can’t do laundry without war
can’t make dinner
can’t drink tea plain without war

and it’s already eight days without war
we smell bad
our wives don’t want to lie in bed with us
the children have forgotten to smile and complain
why did we always think we’d never run out of war

let’s start, yes, let’s start visiting neighbors to borrow war
on the other side of our green park
start fearing to spill war in the road
start considering life without war a temporary hardship

in these parts it’s considered unnatural
if war doesn’t course through the pipes
into every house
into every throat

чи є в нас у крані гаряча війна
чи є в нас у крані холодна війна
як невже зовсім немає війни
обіцяли ж що буде після обіду
на власні очі бачили оголошення
«війна з’явиться після чотирнадцятої нуль нуль»

і ось уже три години без війни
шість годин без війни
що як війни не буде аж до самого вечора
ні випрати без війни ні їсти зробити
голого чаю не випити без війни

і ось уже вісім днів без війни
від нас пахне недобре
жінки не бажають лягати з нами у ліжко
діти забули як усміхатись і ремствують
чому ми завжди думали що війна ніколи не скінчиться

нумо ж нумо ходити по війну до сусідів
по той бік нашого зеленого парку
боятись розплескати війну по дорозі
вважати життя без війни тимчасовими труднощами

в тутешніх краях вважається неприродним
якщо війна не тече по трубах
в кожен дім
в кожну горлянку


Ruslan Barkalov, 1990.
Ukrajina, Ivano-Frankivsk

ZIMA NAM DOLAZI U GOSTEZima nam dolazi u goste
sa hladnim sjevernim vjetrovima
i sve pokriva snijegom,
dok mraz hoda tamnim brazdama.Noću mjesec izlazi iz oblaka
da pregleda drva koja stoje umotana.
I nebo je juče otvorilo kapije:
hiljade pahulja lete dolje, po nama.

Medvjedi su zaspali u jazbinama,
vide proljeće u bistrim snovima.
Zečevi se kriju od hladnoće ispod jela,
još samo vrane šetaju po granama.

Sve životinje u šumi puze u rupe.
Nova godina u kraljevstvu Morfeja se slavi.
A, u selu, ukusna večera kući
dokpoklone od roditelja čekaju mali.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

The winter comes to visit us
With cold north winds
And covers everything with snow
And the frost walks in dark furrows

At night, the moon comes out from the clouds
To examine the timbers, how they stand wrapped
And the sky opened its gates yesterday
And thousands of snowflakes fly down

The bears fell asleep in their dens
And see the spring in their dreams.
Hares hide from the cold under the fir trees
And only crows are lonely on the branches.

All the animals in the forest go through holes
New Year is celebrated in the kingdom of Morpheus.
And in the village, a delicious dinner is in a house
And parents give their children some presents

І знову в гості приходить зима
З холодними північними вітрами
І замітає все, снігами, засипа
А мороз ходить темними борами

В ночі виходить місяць із-за хмари
Оглянути діброви, як окутані стоять
А небо ще учора отворило свої брами
І тисячі сніжинок вниз летять

Медведі по барлогах уже позасинали
Весну вони вже бачать в своїх снах.
Зайці ховаються від холоду під ялинами
І тільки ворони самотні на гілках.

По норах лісові усі звірята
В царстві Морфея зустрічають Новий рік.
А у селі смачна вечеря в хаті
Й батьки дарунки кладуть тихо дітворі.


Lilia Nepyk (Sidor Lilia), 1967.
Ukrajina, Ivano-Frankivsk (Stari Mizun)

PTICE I GMIZAVCIDa li vjeruješ da sam vidjela ljude kako lete?
Ni u avionima, ni u raketama. Kao ptice.
Krhka krila na vrhu se rastvaraju.
Gledaš sa zemlje – u let orla.
Vidjela sam i ljude kako puze;
klizavo puze, kao da su zmije.
Otrov svoj su prskali svuda:
oni koji puze – da, vrlo uporni;
a oni koji lete- u letu su i umirali.
Slomljena su ta brza, brza krila.
Izgleda da ne ide više:
Sunce ih prži – već pripremljen grob.
Da li je bolje letjetiili puzati?
Hoće li osjetititvrdoću planete?
Možete sebi dati taj let,
kroz šarena staklagledati čuda.
Ali, šta je sa pjesnicima? U mozaiku rima,
boje se traže i zbijaju se čvrsto.
Heruvimske misli jure uvis.
Duše ostaju gole, bez školjke.Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

Do you believe I’ve seen people fly.?
Not on airplanes, not in rockets. Like birds.
Fragile wings at the top dissolve.
You look from the ground – in flight of an eagle.
I also saw people crawling,
Slippery crawling like snakes stinging.
Poison their poisonous splash everywhere –
Those that crawl – well, very tenacious,
Those who fly in flight and die.
Broken by jet and speed wings.
But do not seem to go all the higher,
The sun is scorching – a ready grave.
Is it better to fly, or is age to crawl?
Will to feel the hardness of the planet?
You can give yourself the whole flight,
He sees miracles through colorful larnets.
What about poets? In a mosaic of rhymes
Colors are sought and huddled together.
Cherubim thoughts rush upwards.
Souls are naked, without shell.

Віриш, бачила люди літають?
Не в літаках, не в ракетах. Як птиці.
Крила тендітні вгорі розпускають,
Глянеш з землі – у польоті орлиці.
Бачила також, як повзають люди,
Слизько плазують, як змії жалючі.
Яд свій отруйний розбризкують всюди-
Ті, що плазують – ну дуже живучі,
Ті, що літають, в польоті й загинуть.
Зламані струменем й швидкістю крила.
Та не здаються – все вище полинуть,
Сонце пекуче – готова могила.
Краще літати, чи вік плазувати?
Волю відчути, чи твердість планети?
Можна себе всю польоту віддати,
Бачить дива крізь барвисті ларнети.
Як же поети? В мозаїці рими
Барви шукають і тулять докупи.
Мчаться угору думки-херувими.
Душі оголені, без шкаралупи.


Tetiana Zelenchuk, 1986.
Ukrajina, Kalush

ODAKLE SMO? KO SMO MI, KO SMO?Odakle smo? Ko smo mi, ko smo?
Kapljice drevne grmljavine.
Da li sintetički tartrazin
farba plavo-grimizno nebo?
Programirani genomi?Odakle smo? Ko smo mi, ko smo?
Gnijezdo ševa na krovu…
I glas predaka iz naših usta,
boja šarenice kao uspomena
na boju roditeljskog doma.

Bolovi su kao tragovi umora,
grijeha ili DNK greške.
Kad su djeca u mom naručju…
Programirani genomi…
Odakle smo? Ko smo mi, ko smo?

Sve mami u bestežinsko stanje.
Talenat – razvijati talenat,
distribuirati kapljice toplote.
Zadnji zrak sija na trenutak.
Odakle smo? Ko smo mi, ko smo?

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

О, звідки ми? О, хто ми, хто ми?
Краплинки давньої грози
Чи синтетичний тартразин
У небі синьо-багряному?
Запрограмовані геноми?

О, звідки ми? О, хто ми, хто ми?
Гніздо лелече на даху…
І голос предків з наших уст,
І колір райдужки як спомин
Про барву батьківського дому.

І болі – як сліди утоми,
Гріхів чи збоїв ДНК.
Колишем діток на руках…
Запрограмовані геноми…
О, звідки ми? О, хто ми, хто ми?

Між манівцями в невагомість
Талан – розвинути талант,
Роздати крапельки тепла.
Осяє мить останній промінь…
О, звідки ми? О, хто ми, хто ми?


Zoya Ivanova (Zoya Zhuravka), 1969.
Ukraine, Karkiv (Cherneshchyna)

ŽENA RATNIKŽena je uzela beretku i stala na prag,
spremila fotografiju svoje kćerke u srce.
Iako je duša plakala i čeznula u bolu,
ljubav njena dala joj je snagu.
Žena ratnik ide da zaštiti zemlju:
smiješila bi se, sanjala, voljela.
Ide u pobjedu, Bog je čuva,
zato što se kćerka moli za nju svakog trena.Ukrajinka iz porodice Beregin,
čuva zemlju i svoju porodicu.
Ima snage i volje, nesalomiva je,
jer ljubav je u srcu, njena sudbina je slavna.

Neustrašivo ide u bitku: za djecu, za zemlju.
Majka, žena, ratnik – sve u njoj istovremeno,
jer vaseljena je iza nje, s njom je Bogorodica:
izginuće omražena vojska neprijatelja.
I vjetar je neće savijati, oluja neće slomiti.
Sve što je najdragocjenije, žena štiti.
Između bitaka, na koljenima se moli
da ima zdravo dijete, da joj dijete živi.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

Жінка взяла берці, на порозі стала
І до серця фото донечки поклала,
Хоч душа від болю плакала й тужила,
А любов у серці їй давала силу.
Їде жінка-воїн землю захищати,
Їй би посміхатись, мріяти, кохати,
Йде до перемоги, Бог її боронить,
Бо за неї доня щохвилини молить.

Жінка-українка, роду берегиня,
Захищає землю і свою родину,
В неї сила й воля, і вона незламна,
Бо любов у серці, доля її славна.

За дітей, за землю йде у бій безстрашно,
Мати, жінка, воїн – все в ній одночасно,
Бо за нею всесвіт, з нею Мати Божа,
Згине ненависна армія ворожа.
І не схилить вітер, буря не зламає,
Все, що найдорожче, жінка захищає,
Між боями Бога просить на колінах,
Щоб була здорова і жива дитина.


Maryna Zozulya (Beloozeryanska Chaika), 1977.
Ukrajina, Kharkiv

LELYASanjala je kćer Neba i Zemlje
Srećne, u svojoj besmrtnoj ljubavi.
Kao ruža – u vezenoj haljini, crnih obrva.
Kraj nje je preblijedio i sam Jarilo.Buka ptica se digla do neba,
bare, šume – cvjetaju i vesele:
– Za vjekove si rođena, Lelya!
Ševa joj guguće: „Slava tebi!

O, Lelya! Nosi ljubav mladima,
aseljacima daj blagostanje i žetvu“.
Nježno rumenilo joj pleše licem.
Lelya kaže: “Ostvariće se, ako Bog da.

Samo vjera u srcu neće izblijedjeti.
Zima je kratka noć planinskog pepela,
sve ću popraviti. Odmoriću malo –
pa sići ću k’ vama sa Očevih vrata.

Neka duga zima, neka bijes nestane.
Djetlić će utješnim kucanjem pričati.
Kao proljećnim pjesmama, livade ću zasuti cvijećem:
neka vijenac pluta do onoga što volim…

Želim svima zdravlje i duge godine,
zvonki smijeh: u duši i u kući.
I znajte: Lelya je svjetlost ljudima,
nema potrebe za zlom na majci Zemlji!”

…probudiću se. Ali, lan očiju
kao zrak sunca sija kroz vrhove.
Labudovi nose proljećne pjesme moje zemlje –
dan je da ostvarimo divne snove.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

The daughter of Heaven and Earth dreamed
Happy in their undying love.
Like a rose – in an embroidered dress, black eyebrows,
Yarylo himself turned pale with her.

The noise of birds rose to the sky,
Ponds, forest – blooming and cheerful:
– You were born forever, Lelya!
Turkoche Zhaivir: “We praise you!

Oh, Lelya! Carry love to the youth
And give prosperity and harvest to the farmers.”
A gentle blush plays on the face,
Lelya says: “It will come true, God willing”

Only the faith in the heart will not fade,
Winter is like a short mountain ash night,
I will fix everything. rest a little –
And I will come down to you from the Father’s gate.

Rubbing my nose Winter – let the anger disappear.
The woodpecker will say with a comforting knock,
As if to spring songs, I will cover the meadows with flowers:
A wreath floats to what I love…

I wish everyone health and long years,
The bell of freckles in the soul and at home,
And know: Lelya is always bright with people,
There is no need for evil on Mother Earth!”

…I will wake up. But the flax of the eyes
like a ray of the sun, shines through the tops.
Swans carry the spring songs of my land –
Let a wonderful dream come true.

Наснилась донька Неба та Землі,
Щаслива у незгасній їх любові.
Мов ружа – в вишиванці, чорноброва,
Із нею поряд – сам Ярило зблід.

Пташиний ґвалт здійнявся до небес,
Водойми, ліс – уквітчано- веселі:
«Ти на добро з’явилась в світі, Лелю!»
Туркоче жайвір: «Славимо тебе!

О, Лелю! Юнкам принеси любов,
А ґаздам дай добробуту й врожаю.»
Рум’янець ніжний на обличчі грає,
Говорить Леля: «Збудеться, дай -бо’!

Ви тільки віру в серці не гасіть,
Зима – це ніч коротка, Горобина,
Дам лад усьому. Тільки відпочину –
Й спущусь до вас із Батькових воріт.

Втру носа я зимі – хай щезне лють.
Розкаже дятел втішним перестуком,
Як під гаївки уквітчаю луки:
Пливе вінок до того, що люблю…

Здоров’я зичу всім і довгих літ,
Дзвінку веснянку в душі та оселі,
І знайте: з Вами поруч світла Леля,
Не треба зла на матінці-Землі!»

…Прокинулася. Та очей той льон,
як промінь сонця, світить крізь верхівки.
І лебедить веснянку чи гаївку –
Хай буде в руку дивовижний сон.

Maria Papash, 1959.
Ukrajina, Khmelnytskyi

MI ĆEMO BITI SREĆNIZagrli narode svijeta, Ukrajino moja.
Tada ćemo biti srećni, jer će biti mir.
Čvrsto, čvrsto, sve duše pred Bogom molim!
Zaustavimo rat, neka ode zauvijek.Razumimo one koji su to započeli.
Cvijeće umire po cijeloj zemlji, zar ne?
Razumijem da glave su tako velike,
ali ovdje se uvijek sve rješavalo u miru.

Neće biti kao što je bilo u našoj kući.
Genocid je takva stvar za bratski narod.
Mada nismo više braća, jer nismo rođaci ubicama.
Uvijek smo bili mirni, dobri Ukrajinci.

Ali, kako ljudi da tolerišu zlostavljanje?
Dok nas uništavaju, zar nismo svi djeca zemlje?
Svi ovdje žele sreću u svakom domu.
Bješe majka, bio je i otac. Rođaci, svi srećni.

Sreća je uvijek divna. Kao cijela porodica
okupljamo se za stolom, doći će i dijete.
Čak i ako živi negdje daleko, u drugoj zemlji:
jer sva se duša svijeta izliva u Ukrajinu.

Sudbina nas je rasula po cijelom svijetu.
Gdje godda ste rođeni, vi ste i naša djeca.
Kćerku majke koja je ovde rođena, studije
i sudbina odovedoše do Kazahstana.

Možda ste dalje u inostranstvu, ali morate znati
odakle su korijeni, odakle su otac i majka?
Morate poštovati očinski rod, voljeti tu zemlju,
da biste je mogli čuvati i pamtiti.

Kad nam dođe mir, bićemo srećni.
Pod sirenama uzbune, kako živjeti?
Sreća u kući, u porodici, u svakoj porodici.
Kad Bog da dijete, a ne kad dijete gine…

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

Обніміть народи світу,мою україну.
Тоді будемо щасливі, як мир буде в нії.
Міцно ,міцно всі душею, богом вас благаю.
І зупинимо війну,хай піде навіки.

Оброзумімо всіх тих, хто її почав в нас.
Гине цвіт на всій землі,невже ми не можем?
Розумію, що великі голови у них є.
Але все можна у мирі завжди тут рішити.

Вже не буде так, як завжди ,було в нашім домі.
Гіноцид такий робити братньому народу.
Хоч ми їм вже всі не браття,бо не рідня вбивці.
Ми були завжди всі мирні.добрі українці.

Але як може народ,наругу терпіти?
Його знищують усі, ми ж землі всі діти?
Щастя кожен тут бажає,щоб у кожнім домі.
Була мама, був і тато. Рідні всі щасливі.

Щастя- це чудово завжди. Коли вся родина
Тут збереться за столом, приїде дитина.
Що далеко десь живе в іншій вже країні.
Але все її душа лине в україну.

Доля нас порозкидала по усьому світу.
Й де родились ви тепер, ви теж наші діти.
Дочки матері ,що тут, родилась, навчалась.
Доля потім повела в краї казахстану.

Може й дальше за кордон, але треба знати.
Де коріння є твоє.звідки тато й мати.
Почитати рід батьківський,й ту землю любити.
Вміти нею дорожити й завжди пам’ятати.

Коли мир прийде до нас.будемо щасливі.
Коли вій сирен у нас, як із цим всім жити?
Щастя в домі.у сім’ї.у кожній родині.
Коли бог дає дитя, не тоді,як гине….


Natasha Brusko (Natalka Vesna), 1988.
Ukrajina, Korsun’-Shevchenkivs’kyi

skrolujte kroz krug memorije
osjećajte da živite
svakog momenta
kiša sada šumi kod tebe
kiša daha je tvoja
on zna i mi smo jedino dvoje
prsti se dodiruju da se zagriju
biti sve i dati
biti sve i rastvoriti
duša i tijelo su izloženi
kapima kiše
tvoj izgled
ljubavTranslated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

просто знати
коло пам’яті гортати
відчувати проживати
кожну мить
дощ тобой тепер шумить
дощ дихання має твОє
знає він і ми лиш двоє
пальці дотик зігрівати
бути всим і віддавати
бути всим і розчинитись
душу тіло оголитись
каплі дощ
його вдихати
погляд твій


Iryna Shah (Irisha65), 1965.
Ukrajina, Kijev

SVAKO IMA SVOJ KRSTSvaka osoba ima svoju sudbinu,
darovanu sa neba, poklonjenu rođenjem.
Nije naša volja da je mijenjamo.
Moramonositi svoj krst sa tim znamenjem.Svaka osoba ima svoj bol,
uzrok suza, na putu teškoću;
svoje strahove i različita osjećanja.
Niko ne može da spozna patnju tuđu.

Svako ima svoju ljubav, sreću.
Postoji vjera koja pomaže u životu.
I anđeo je čuvar, kao i uvijek,
on krilima svojim pokriva Golgotu.

Svoj krst čuvamo i nosimo.
Teškoće na putu nas ne plaše.
Od Boga čekamo vijesti sa neba,
a noću nam svijetle zvijezde kroz talase.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

У кожної людини своя доля,
З народження дарована з небес.
Її змінити – це не наша воля,
Повинен кожний нести власний хрест.

У кожної людини є свій біль ,
Причини сліз та граблі на дорозі.
Свої страхи та різні почуття,
Відчути біль чужий ніхто не в змозі.

Кохання, щастя в кожного свої,
Є віра, що в житті допомагає,
Та Ангел- охоронець що завжди,
Нас береже та крилами вкриває.

Ми бережемо та несемо власний хрест,
А труднощі в шляху нас не лякають.
Від Бога звістку ми чекаємо з небес,
Яскраві зорі де вночі нам сяють.


Dmytro Atasov, 1979.
Ukrajina, Oleksandria

***sunce klizeći kao puž
na trsci
grli tvoja ramena
u indigo večeri.
liči na trešnje udovice,
i ono šapuće iz mraka
šta mi to volimo?
puka osećanja od prošle godine.
ko god da bi ljeti letio okolo sa cvijećem,
padao bi najesen ko list žuti.
ljubav se teško rađa.
a ipak bila je… a mi nismo.
grijala je dušu, slijepa i gluha
i gorjela je vatrom u meni.
moja ljubav je upoznala tvoje srce, draga
i sve znam:
baš kao i ljubav, tako se
i večernje zvijezde rađaju
da svijetle put kojim ljubav nestaje.
šta postaje čovjek kad mu ode ljubav do noć.Translated to Bosnian by Nermin Delić

Сонце равликом сповзає
по очеретині,
Твої плечі обіймає
Вечір темно-синій.
Нам шепочуть із пітьми
овдовілі вишні,
Що викохуємо ми
почуття торішні,
Котрі цвітом облетіли,
Жовтим листом впали.
Лиш любові не вродили.
Були… І не стало.
Гріє душу сліпа груба
Та вогонь ховає.
Знає твоє серце, люба.
Моє серце знає:
Ось як гаснуть на світанні
зорі вечорові,
Так щезає те кохання,
що є без любові.


Halyna Maksymchuk (Halyna Philoniuk), 1991.
Ukraine, Ostrog Rivne region

***Duša je umrljana krvavim sokom
bobica koje su ubrane sinoć.
Ti i ja smo bili zadnji korak.
Bili smozadnjeg uzdaha moć.Duša je krvavo ranjena vjetrom.
U nebeskom bilju traži spas.
Za mene si iznikao posljednje krilo,
posljednje sunce. Za mene… Za nas.

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić
…………………………………………… …….

The soul is blood-stained by sap
Of berries that were picked last night.
You and I were a final step,
I and you were a final sigh.

The soul is blood-stained by wind.
It treats the wounds by sky grass.
For me you grown by last wing,
Last sun. For me… Perhaps, for us.

Душа ще кровоточить соком
Учора зірваних малин…
З тобою ми останнім кроком,
Останнім подихом були.

Душа ще кровоточить вітром,
Лікує рани небом трав…
Для мене ти останнім світом,
Єдиним сонцем в світі став…


Valentina Poshkurlat, 1964.
Ukraijina, Pryluky

KREATIVNO SRCEČuj svoje srce čak i u šapatu bilja,
u šuštanju topola pored staze.
Među hiljadu pjesama i nota i oktava –
vidjećeš stope kako pragove gaze.
Moraš vidjeti zvijezde u običnim lokvama,
upoznati sebe i svijet do kraja.
Kreativno srce ne može biti ravnodušno,
jer ide Tvorcu, kroz ljepotu, do raja.
Voli život i sebe u ovom životu.
Svijet je širok: ljudi i duševna melodija.
Kreativno srce uvijek savlada krivine,
samo se ne pomjera harmonija.
Naći će ljepotu čak i u trnju,
donijeće ga ljudima- da ga vole.
Kreativno srce će vidjeti dugu na kiši,
želi da se hrani dok zore ne ogole.
Ne gasi vatru koja gori u srcu,
dodaj joj snagu i inspiraciju;
da mu nema odmora u vihoru,
da u živosti nađe satisfakciju.
Kreativno srce je motor što se ne gasi.
Pa, daj mumaraton.
Svemogući će poslati milost svoju,
a za kreativno srce će svirati saksofon.Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

Чути серце своє навіть в шепоті трав,
В шелестінні тополь край дороги,
Серед тисяч пісенних і нот, і октав –
Подолаєте ви всі найвищі пороги.
Треба бачити зорі у звичайних калюжах,
Пізнавати себе і весь світ до кінця,
Творче серце не може бути байдужим,
У красі і в любові воно йде до Творця.
Воно любить життя і себе в цім житті,
Світ широкий, людей і мелодію душ,
Творче серце завжди подола віражі,
Лиш гармонію цю в нім ніколи не руш.
Воно знайде красу і в терновім кущі,
Донесе до людей, щоб його полюбили,
Творче серце побачить веселку в дощі,
Воно хоче, його щоб постійно живили.
Не гасіть же вогонь, що палає у серці,
Додавайте снаги і натхнення у нього,
Щоб спочинку йому не було в круговерті,
Щоб розкішно було, а не глухо й убого.
Творче серце – мотор і глушити не треба,
Розганяйте його на життя марафон,
Вам Всевишній пошле свою милість із неба,
І для творчого серця зігра саксофон.

Oleksandra Babiichuk, 1977.
Ukrajina, Rivne

ZA TEBEja ću za tebe postati orao,
staviću krila pred tebe,
i biću ta grabljivica
koja će zagrliti svijet ljubavlju.možda ću postati vuk
vjeran tebi, nježan,
a za druge – samo tajna,
podmukla i neuhvatljiva

Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo Dabetić

I will become an eagle for you,
put your wings before you,
and I will be that bird of prey,
that will embrace your world with his love.

And maybe I’ll become a wolf
faithful to you, gentle,
and for others – just a secret, no
insidious and elusive.


Inna Kalchuk, 1986.
Ukrajina, Zhytomyr

VRELA OSJEĆANjAIako je hladan prozor,
u srcu je toplota:
vruće misli i vrelija osjećanja.
Uletio si u moje srce,
ispunivši prostor mislima.
Lijepe riječi griju jače od sunca,
au zagrljaju srca brz je ritam.
Možeš se udaviti u dubokom pogledu,
od sjaja bistrog, što bode
u grudima.
Umotani smo u jake niti:
u besane noći i srećne, duge dane;
pa poželim da pričvrstim te veze,
da zadrže ovo toplo osjećanje.Translated to Montenegrin by Anđela Turukalo

Хоч стужа за вікном,
На серці – спека,
Гарячі думи і гарячі почуття.
Ти увірвався вихрем в моє серце,
Заполонив весь простір у думках.
Слова ласкаві гріють дужче сонця,
А від обіймів серця ритм швидкий.
І потонути можна в погляді глибокім,
Від блиску ясного, у грудях,
Аж щемить.
Нас путами міцними оповито
І на безсонні, і щасливі довгі дні,
Так хочеться ті пута закріпити,
Щоб почуття гарячі зберегти.



Vaša adresa e-pošte neće biti objavljena. Obavezna polja su označena sa * (obavezno)